Наші сучасні діти і користування ними комп’ютерами – жертви квесту

Ще зовсім недавно комп’ютер сприймався як дивина. Сьогодні ж комп’ютер для домашнього користування набувається вельми і вельми активно. І наші сучасні діти стають ініціаторами придбання комп’ютера. Тому батьки, діти яких так чи інакше стикаються з комп’ютером, повинні чітко усвідомлювати всі плюси і мінуси від використання цієї розумної машини.

Сучасні діти безумовно дуже багато спілкуються з телебаченням, відео і комп’ютером, мобільними телефонами. Якщо попереднє покоління було поколінням книг, то сучасне все більше отримує інформацію через відео ряд.

Соціальні мережі стали невід’ємною частиною нашого життя. З кожним роком все більше людей не уявляє свого життя без них, адже день буде невдалим, якщо не вдасться перечитати стрічку друзів чи «запостити» чергове селфі. Реальне життя ніби перекочувало у віртуальний простір, зайшовши буквально на п’ять хвилин у «Фейсбук» можна дізнатися про все і всіх. Сучасні діти з доволі раннього віку починають освоювати світ інформаційних технологій і почуваються у Всесвітній павутині, як риба у воді, навіть не підозрюючи про небезпеку, яка може там на них чатувати. Вже кілька років у віртуальному просторі соціальних мереж працюють так звані «групи смерті» «Синій кит», «Тихий дім», «Розбуди мене о 4.20» тощо, в яких доводять дітей до самогубства. інформація про підлітків, котрі дограли цю гру до кінця і заподіяли собі смерть, збурила громадськість та змусила батьків переглянути своє ставлення до інтернету в житті власних дітей.

 Забороняти дітям інтернет не можна, адже за такої умови їм захочеться обійти заборону. Крім того, інтернет — це засіб не лише для ігор, а й для спілкування, навчання. Дуже часто в соціальних мережах діти спілкуються з приводу домашніх завдань, уроків. Треба навчити дітей правильно користуватися інтернетом загалом і соціальними мережами зокрема. З якого віку вчити? Тут також варто говорити про індивідуальний підхід. Сучасні діти починають користуватися інтернетом, зокрема грати у віртуальні ігри, в доволі ранньому віці. В 5-6 років вони вже можуть набрати в пошуковій системі назву гри, зайти туди і грати. Дуже часто діти вмикають відеозаписи ігор, таким чином можуть натрапляти на різні відео, не зовсім для них призначені. Тому батьки повинні стежити за тим, які сайти відвідує дитина, що вона слухає і дивиться. Не варто давати дитині можливість сидіти за комп’ютером у навушниках, адже за такої умови вона може дивитися що завгодно. Бажано встановити на комп’ютер програму «батьківський контроль», яка дозволяє контролювати відвідування окремих сайтів. Звичайно, це працюватиме принаймні доти, доки дитина не навчиться його знімати. Не таємниця, що комп’ютерна грамотність дітей вища, ніж більшості батьків.  Однозначно потрібно говорити дитині про те, що є певна небезпека у користуванні інтернетом. «Групи смерті» — це не єдині групи, які становлять небезпеку для дітей. Зокрема, є такі ігри, які мають намір вдарити по кишені батьків, шахраї вивідують у дітей номери банківських карток, рахунків, різноманітні коди доступу, інформацію про те, що сім’я їде на курорт і вдома нікого не буде тощо. Інтернет для дитини дуже небезпечний, тому батьки повинні це пояснювати і на власному прикладі показувати, що вони не заходять на сумнівні сайти і не користуються непотрібним контентом. Батьки, які взаємодіють зі своєю дитиною на рівні довіри, створюють таку систему стосунків, що дитина може легко в них щось запитати чи розповісти їм, адже розуміє, що дорослі не будуть моралізувати і повчати, а навпаки, дадуть слушні поради, котрі допоможуть їй в житті. 

 У зоні ризику насамперед перебувають діти, які мають різноманітні проблеми. Це не обов’язково діти з проблемних сімей, це можуть бути діти із доволі забезпечених сімей, зовні благополучних. Але насправді, коли дитині бракує спілкування, якщо її не розуміють, не чують, вона шукає однодумців, соціум, в якому може самоствердитися, де її будуть поважати, розуміти, слухати і чути. І от власне куратори «смертельних ігор» шукають таких підлітків, котрі у своїх постах пишуть щось про сенс життя, що життя складне, не приносить радості і задоволення тощо. Дитина, яка перебуває в депресивному стані, в першу чергу може стати жертвою «груп смерті», тому що вона беззахисна і легко піддається маніпулюванню. Використовуючи психологічні прийоми, куратори «розкручують», доводять дитину до того, щоб вона повністю почала їм довіряти, виконувати їхні завдання, квести. Дитина розпочинає гру, яка інтригує й захоплює її. Для неї це гра, щось несерйозне. Навіть якщо вона розуміє, яким буде останнє завдання, дуже часто думає, що цього не станеться, що вона зможе вчасно зупинитися. Крім того, залякування і погрози на адресу дитини та її близьких також сприяють тому, щоб дитина виконувала наступні завдання.

Як вберегти своїх дітей від так званих «груп смерті»?

Насамперед, мають бути любов, повага і довіра. Якщо дитина довірятиме батькам, то вона не приховуватиме від них, на які сайти заходила. Насправді довіра будується дуже складно і довго, залежить від спілкування батьків і дітей від самого їх народження. В багатьох джерелах говорять про те, що сьогодні батьки приділяють своїм дітям лише 20 хвилин на день. Це приблизна цифра, але здебільшого батьки справді не мають часу для того, щоб просто сісти і поговорити з дитиною про те, що її непокоїть, що цікаво тощо. Коли дитина ставить запитання, батьки деколи не мають часу на нього відповісти, відмахуються. А насправді дорослі також мають ділитися з дитиною сокровенним, розповідати їй про свої проблеми на роботі чи у спілкуванні зі своїми друзями, звичайно, зважаючи на вік дитини.

Знову ж таки завдання батьків — будувати довірливі стосунки з дітьми і для цього вони повинні також довіряти дітям. Якщо є довіра батьків до дітей, тоді діти теж довірятимуть батькам. Крім того, не варто починати розмову із запитань: «Які в тебе проблеми?», «Що в тебе нового в школі?». Від таких запитань дитина закривається. Тому спочатку дорослим варто розповісти про свій день і тоді, можливо, дитина сама розкаже про те, що відбувається в її житті. Ця звичка має формуватися змалечку. Якщо батьки з дитиною не розмовляли таким чином до 14 років, то з 14-ти це починати для дитини буде трохи дивно і встановити довірливі стосунки буде дуже важко або й неможливо. Тобто така взаємодія з дитиною має бути фактично від її народження.       

Крім того, батьки мають сприяти тому, щоб дитина мала чим зайнятися, ходила на різноманітні гуртки, причому на ті, які вона сама для себе обрала. Дорослі не повинні нав’язувати дитині власні захоплення і бажання. Діти дуже мало уваги приділяють чомусь поза комп’ютером, але якщо їх щось сильно захоплює, то вони поринають в це з головою. і якщо щось захоплює вашу дитину, старайтеся дати їй можливість цим займатися, щоб вона могла відірватися від комп’ютера і приділяти більше часу своєму захопленню. Крім того, завантаженість дитини сприятиме тому, що вона не матиме часу на ту ж депресію. 

Які основні помилки роблять дорослі, керуючись бажанням захистити дітей від згубного впливу інтернету?

     Інформація, яка поширюється в ЗМІ та інтернеті щодо «смертельних ігор», має бути для дорослих. Коли дорослі постять у соцмережах таку інформацію, то мають робити це для колег, друзів і знайомих, тобто для дорослих, а не для дітей. Батьки мають думати про те, що саме вони постять у своїх соцмережах чи обговорюють із сусідами на кухні, коли дитина може їх чути тощо. Так само і педагоги. Крім того, не варто публічно опитувати дітей про їх участь у схожих іграх, оглядати руки чи немає на них порізів тощо. Адже діти дуже вразливі, і такі дії з боку дорослих, педагогів можуть погіршити ситуацію. Якщо є якісь підозри, то варто з дитиною вирішувати ці питання індивідуально, а не на людях, не принижувати гідність дитини перед її друзями і однокласниками.