Обмін досвідом роботи з обдарованими учнями

 “З народженням кожної людини у світ
вноситься щось нове, чого ще не було,
щось первозданне і неповторне.
Обов’язок кожного – знати і не забувати,
що він у світі єдиний у своїй якості
і що ще ніколи не з’являвся хтось такий, як він,
адже якби вже був такий, як він,
то не було б необхідності в ньому самому.”
Мартін Бубер

         Обдарованість дитини... Що це таке? Можливо це своєрідна іскра Божа, яку треба відшукати в її душі і допомогти не тільки не згаснути, а спалахнути полум’ям. Здібні, талановиті люди в будь-якому суспільстві є його “локомотивом”. Саме їхніми інтелектуальними зусиллями забезпечується прогрес суспільства, плодами якого користуються всі. Тому кожен учитель часто запитує себе: “Як знайти та визначити обдарованість?”. Адже через свою зайнятість, брак інформації, методичної підтримки він обмежений у виборі інструментарію, який допоміг би дати відповідь на це запитання.
Визначення обдарованості надзвичайно важливе – від цього залежить кого й на підставі яких критеріїв школа відбиратиме в спеціалізовані школи чи програми, як навчатиме. Від розуміння суті обдарованості прямо залежить, на які особливості своїх учнів учитель звертатиме увагу.

    Завдання школи — підтримати учня і розвинути його здібності, підготувати ґрунт для того, щоб ці здібності було реалізовано. Виявлення обдарованих дітей повинно починатися вже в початковій школі на основі спостереження, вивчення психологічних особливостей, мовлення, пам'яті, логічного мислення.

Якими є обдаровані діти?
• Мають вищі порівняно з більшістю учнів інтелектуальні здібності, потяг до навчання, творчі можливості.
• Мають активну пізнавальну потребу, що домінує.
• Відчувають радість від здобуття знань, розумової праці.

Які категорії обдарованих дітей можна визначити умовно?
1. Діти з незвичайно високим загальним рівнем розумового розвитку (такі діти найчастіше зустрічаються в дошкільному й молодшому шкільному віці).
2. Діти з ознаками спеціальної розумової обдарованості — у певній галузі науки (підлітковий вік).
3. Учні, які не досягають через якісь причини успіхів у навчанні, але мають яскраву пізнавальну активність, оригінальність психічного складу, неабиякі розумові резерви (частіше зустрічаються в старшому шкільному віці).

Завдання роботи з обдарованими дітьми:
• Розвиток цілісної картини світу в уявленнях дитини.
• Розвиток творчого критичного й абстрактно-логічного мислення, здатностей розв'язувати проблеми.
• Розвиток здатності самостійно навчатися та здійснювати дослідницьку роботу.
• Розвиток здатностей до самопізнання й саморозуміння, формування позитивної «Я-концепції».

Що повинен уміти вчитель для роботи з обдарованими дітьми?

•  Збагачувати навчальні програми, тобто оновлювати й розширювати зміст навчання.
•  Працювати диференційовано, здійснювати індивідуальний підхід і консультувати учнів.
•  Стимулювати пізнавальні здібності учнів.
•  Приймати зважені психолого-педагогічні рішення.
•  Аналізувати навчально-виховну діяльність — свою та класу.
•  Добирати й готувати матеріал для колективних творчих справ.

Досвід практичної роботи з обдарованими дітьми свідчить,  що вчителю для навчання таких дітей необхідно володіти належними предметними, психолого-педагогічними і методичними знаннями; мати високий рівень інтелекту, широку ерудицію, творчий світогляд. Він також має постійно самовдосконалюватись - вчити і вчитись сам;  бути ентузіастом,  цілеспрямованим,  наполегливим,  впевненим у своїх силах,  принциповим у важливих питаннях і водночас гнучким,  коли йдеться про другорядне.  Йому потрібно мати організаційні здібності для створення атмосфери творчості,  розкутості,  вільного ділового спілкування,  спонукання до творчості, уміння слухати. 

Важливо володіти даром навіювання,  вміти аргументовано переконувати;  бути неупередженим, справедливим,  емоційно врівноваженим,  тактовним,  щоб не вплинути негативно на прагнення дитини до творчості, на її етичні вчинки; бути здатним до самоаналізу, самокритики, перегляду своїх позицій, виваженості вчинків;  налагоджувати з учнями партнерські стосунки;  надавати дітям свободу вибору і прийняття рішень;  володіти високим рівнем пізнавальної і внутрішньої мотивації, адекватною самооцінкою тощо. Як відомо, лише особистість може виховати особистість і тільки талант може виростити новий талант.

Компетенція вчителя є важливим фактором у використані спеціальних методів навчання. Саме вчитель створює атмосферу,  яка може надихати учня або руйнувати його впевненість у собі,  заохочувати чи пригнічувати інтереси. Щоб створити таку атмосферу, педагог повинен використовуватитакі творчі методи:

- стимулювати бажання учнів працювати самостійно; 

- заохочуватидо роботи над проектами, запропонованими самими учнями; 

- переконуватиучнів у тому, що вчитель є їхнім однодумцем;

- заохочувати до максимальної захопленості у спільній діяльності; 

- виключати будь-який тиск на дітей, створювати розкуту атмосферу; 

      -  надавати дитині свободу вибору галузі застосування своїх здібностей.

 

За якими напрямами здійснюється робота вчителів з обдарованими учнями?

1. На уроках — індивідуальна диференційована робота.

2. Гурткова робота із предмета.

3. Позакласні заходи у межах предметних тижнів.

4. Предметні заходи у класі із запрошенням батьків.

5. Участь в олімпіадах різного рівня.

6. Участь у творчих конкурсах різного рівня (Міжнародний математичний конкурс «КЕНГУРУ»).

Як я розвиваю творчі здібності обдарованих дітей

1. Підхоплюю думки учнів і оцінюю їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість тощо. 

2. Підкреслюю інтерес дітей до нового. 

3. Заохочую оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина практично вирішує дослідницькі завдання. 

4. Виробляю у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок. 

5. Не вимагаю запам'ятовування схем, таблиць, формул, одностороннього рішення, де є багато варіативні способи. 

6. Культивую творчу атмосферу - учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки клас зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує. 

7. Вчу дітей цінувати власні та чужі думки. Важливо фіксувати їх в блокноті. 

8. Іноді ровесники ставляться до здібних дітей агресивно, це необхідно попередити. Найкращим засобом є пояснення здібному, що це характерно, і розвивати у нього терпимість і впевненість. 

9. Пропоную цікаві факти, випадки, ідеї. 

11. Створюю проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви. 

12. Допомагаю оволодівати технічними засобами для записів. 

13. Під час занять чітко контролюю досягнуті результати та даю завдання підвищеної складності, створюю ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання. 

14. Залучаю до роботи з розробки математичних казок, ребусів.

15. Активно залучаю до участі в районних, обласних олімпіадах, конкурсах.

16. Відзначаю  досягнення вихованців, підтримую та стимулюю активність, ініціативу, пошук. 

17. І завжди пам’ятаю, що учень "...це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити" (К.Д.Ушинський). 

ПОРАДИ ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРАЦІВНИКУ  

1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми . 

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів .

3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда". Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність - зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей - звичайно, неприпустима. 

4. Учителеві необхідно пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.